Вчора відбувся суд над підлою бандою вбивць

Вчора в м. Василькові військово-польовий суд під головуванням капітана юстиції М. О. Тимченка, членів суду — підполковника І. Ф Петрова, капітана БОГАЧИНСЬКОГО, за участю державного обвинувача майора юстиції Т. І. ЯКУБЕНКА на відкритому судовому засіданні почав слухання справи про звірства німецько-фашистських загарбників і їх посібників на території м. Василькова і Васильківського району в період їх тимчасової окупації.

В цій справі віддані до суду по обвинуваченню в злочинах, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 19 квітня 1943 р., зрадники Батьківщини—‘колишній на-чальник міської поліції БЯЛІК Михайло Павлович, його заступник КРИЧЕВЦОВ Петро Євстигнійович, начальник кущової поліції ЯРИШ Микола Йосипович і поліцай БЕНЬКІВСЬКИЙ Євген Євгенович.

Після того, як допит підсудних і свідків був закінчений, суд оголошує обвинувальний висновок. Його зачитує головуючий капітан юстиції М. О. Тимченко.

Обвинувальний висновок детально виявляв страхітливу картину вбивств в місті Василькові і на території району, встановлює підлу зрадницьку діяльність підсудних Бяліка, Кричевцова, Яриша і Беньківського. Ці боягузливі негідники за ЗО сребреників продались злішим ворогам-німцям І були прямини виконавцями всіх їх звірств.

Коли у Васильків вступили фашисти, пройдисвіт І запроданець Бялік запропоновує свої послуги душогубам. Він перед ними підлабузнюється, лиже чоботи як собака, вислужується. Нарешті, в жовтні 1941 року зрадник добивається поста начальника Васильківської біржі праці. І тут він себе показав, виливши свою люту ненависть на ні в чом  не винних радянських людей за те, що вони любили свою батьківщину. Бялік допомагав угнати ворогам в рабство у фашистську Німеччину 4600 громадян міста Василькова, а всього по району— біля 20 тисяч чоловік. Зрадник

на цьому не зупиняється, він допомагає гестапо розстрілювати на Покровському кладовищі жінок, дітей, стариків, а потім 150 полонених червоноармійців. Його спільники будують шибениці. «Успіхами» Бяліка гітлерівці були задоволені і наприкінці того ж місяця призначають холоднокровного вбивцю начальником поліції міста Василькова.

Бандит до бандита липне. Бялік і його підручні платили своїм хазяям тим же векселем. Вони завзято взялися за проведення програми            обер-бандита Гітлера щодо винищення радянських людей. Так, за вказівкою Бяліка було схоплено більше 200 мешканців міста і направлено в Білоцерківський концтабір. Звідти, як відомо, ніхто живим не повертається. 10 заложників рабів

і інших ненависних гадів які, прийде час, будуть сурово відповідати перед нашим народом. Після прочитання обвинувального висновку Суд переходить до допиту обвинувачуваних          І

Всі підсудні — Бялік, Кричевцов» Яриш і Бенківський визнають себе винними в пред’явлених їм обвинувачуваннях.

Суд переходить до допиту  обвинувачуваного Яриша.

 Цей огидний мерзотник в німецькій формі цинічно розповідає суду, як в березні 1943  року він вішав в селі В. Вільшанка бригадира колгоспу Василя Капшука. Очолюючи каральну експедицію грабував селян вбивав ні в чому не винних людей. Він всіляко вислужувався перед гестапівцями-бандитами. Коли жандармерія запропонувала йому доставити 7 заложників з найближчих сіл він доставив 12. Всі вони були розстріляні. Злоба на стійкість радянських людей керувала цим негідником. Шляхом перехресного допиту суд встановлює страхітливу картину злочинств цього лиходія.

ГОЛОВА- підсудний Яриш, розкажіть, як ви брали участь в розстрілах невинних радянських людей?

ЯРИШ- Так, я дійсно вішав, провадив розстріли, здійснював каральні експедиції.

Суд проходить при переповненому залі.

Обпитується підсудний Бялік.

Судом доведена вся підла, зрадницька діяльність цих презренних зрадників Батьківщини, активних помічників німецько- фашистських загарбників, організаторів масових розстрілів, побиттів і звірств над мирними радянськими громадянами в період тимчасової окупації німцями м. Василькова і Васильківського району.

Зі всією повнотою судовий процес викрив звіряче обличчя запроданця Бяліка. Бялік, що намагався стати безобідною овечкою, припертий до стіни питаннями суду і показаннями свідків, був примушений визнати себе активним помічником гітлерівських загарбників в масовому вигнанні радянських людей на гітлерівську каторгу.

Бялік з провокаційним завданням в липні 1943 р. їздив у Вінницю для огляду розкопок могил радянських громадян, розстріляних німцями, щоб видати це за звірства радянських властей. Бялік, як він сказав на суді, був впевнений, що всі 12 тисяч радянських людей, серед яких було багато жінок, дітей, стариків і військовополонених червоноармійців, стали жертвами фашистів в дні окупації ними у Вінницької області. Але, не дивлячись на це, він роз’їжджав по селах Васильківського району і видавав ці жертви, як розстріляні органами НКВД. Він закликав населення на боротьбу з радянською владою, на посилену допомогу німецькій армії. На суді він намагається це спростувати.

ГОЛОВУЮЧИЙ?— Підсудний Яриш, скажіть, чи роз’їжджав Бялік по селах району, агітуючи за надання активної допомоги німецькій армії, щоб прискорити розгром Червоної Армії?

ЯРИШ:—Так.

ГОЛОВУЮЧИЙ: — Під-судний Бялік, ви підтверджуєте показання Яриша?

Відповіді він не дав.

Показаннями підсудних і свідками суд встановлює, що Бялік, працюючи начальником поліції м. Василькова, арештував більше 200 радянських громадян, які були відправлені у Білоцерківський концтабір. Про долю арештованих до цього часу не відомо. Підсудний Кричевцов викрив Бяліка, що він склав список на розстріл 10 чоловік і викликав їх для конвоювання на Покровське кладовище, де вони були по-звірячому розстріляні.

Суд встановив також, що Бялік був завербований в німецьку контррозвідку і працював на користь гестапо під псевдонімом „Миша». Він одержував спеціальні завдання, видавав радянських активістів, партизанів. Таких доносів він зробив багато, але „цифри не пам’ятає».

Працюючи начальником паспортного столу, Бялік активно провадить роботу по виявленню і відправці радянських людей в Німеччину.

Здавна був ворогом радянської влади підсудний Кричевцов.

І як тільки німці вступили на територію Васильківського району, він відразу ж зі своєю чорною душонкою продався їм. Він завзято виконував всі накази німецьких властей і свого начальника Бяліка. Про те, як він старався, говорять його слова, вимовлені на суді.

—Було наказано взяти 10 чоловік, а я заарештував 12

15-річний свідок Гловач розповідає суду про звірячу розправу над 10 радянськими людьми, яких розстріляв Кричевцов разом з іншими поліцаями і німецькими жандармами на Покровському кладовищі Кричевцов, що Намагався раніш відмовитись від показань (свідка Гловач, мовчить, понуривши голову.

Бандит Кричевцов, що люто ненавидів радянських людей, жорстоко розправлявся з ними. Перед судом проходить свідок Нагула, який ще й до цього часу не зняв пов’язки від побоїв Кричевцова. І чим більше проходить свідків, тим повніше викривається вся зрадницька діяльність цього відомого ката народу—запроданця Кричевцова.

Підсудний Яриш і не намагався відмовлятися від своїх злочинів. Він визнає, що добровільно здався в полон німецькій армії, добровільно став поліцаєм і за пильність був призначений начальником кущової поліції. Він визнає, що повісив разом з Беньківським бригадира В. Вільшанського колгоспу „Нове життя» Капшука, говорить і про те, що після повішення стріляв у нього. Він признається і в тому, що декілька разів їздив на облави партизанів, але з жалем заявляє, що ні одного партизана не спіймав.

Викритий в своїх мерзенних злочинах, Яриш сидить, низько схиливши голову. Йому нема чого говорити для свого виправдання.

Підсудний Беньківський. Перед судом викривається його звіряче обличчя.

ПРОКУРОР: —Ви добро-вільно поступили в поліцію?

БЕНЬКІВСЬКИЙ: — Так. ПРОКУРОР:— Ви били заарештованих?

БЕНЬКІВСЬКИЙ:— Так. ПРОКУРОР:— Розкажіть як?

БЕНЬКІВСЬКИЙ: — Та не я один, а в чотирьох, п’ятьох.

Свідки Знаєвський, Нагула, Гловач доповнюють показання самого Беньківського. Вони розповідають, як цей запеклий поліцай систематично збивав заарештованих, їх дружин і рідних, які приносили передачу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:— Ви вішали Капшука, колгоспного бригадира?

БЕНЬКІВСЬКИЙ:— Ні, я тільки накинув петлю.

За донесенням цього ката було схоплено більше 10 радянських людей, що ховались від мобілізації в Німеччину. Він разом зі своїм начальником Яришем їздив з каральними загонами проти партизанів.

Після цього суд іде на нараду.

З Вироку над засудженими до смертної кори через повішення підлою бандою вбивць, провокаторів і зрадників Батьківщини Бяліком, Кричевцовим, Яришем, Беньківським

22 грудня о 17 годині в місті Василькові на площі біля клубу був виконаний вирок Військово-Польового Суду над засудженими до смертної кари ЧЕРЕЗ ПОВІШЕННЯ підлою бандою вбивць, провокаторів і зрадників Батьківщини — БЯЛІКОМ Михайлом, КРИЧЕВЦОВИМ Петром, ЯРИШЕМ Миколою, БЕНЬКІВСЬКИМ Євгеном за участь у звірячому винищенні мирних ні в чому не винних радянських людей— жінок, дітей, стариків, за відправку на каторгу в Німеччину тисяч мешканців міста Василькова та Васильківського району. Під час виконання вироку Військово Польового Суду на площі було присутніх понад тисячу чоловік, Зачитання і виконання вироку було зустрінуто трудящими міста і присутніми колгоспниками району з великим задоволенням.

Газета «Радянське життя» № 6, четвер, 23 грудня та № 7 п’ятниця 24 грудня 1943 року

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.