Жальний мітинг-похорон жертв фашистського терору

Покровське кладовище. Тут, на східній околиці, фашистські людоненависники і їх підлі посібники в період свого хазяйнування чинили свою брудну справу. Сотні, десятки сотень мир-них громадян нашого міста і сіл району по-звірячому були тут розстріляні і закатовані. Серед них—краща і стахановка бурякових ланів Олена Грутман, її батько — одвічний коваль, депутат районної Ради Іван Горбік, голова В. ,Салтанівської сільради Семен Чупак, голова Плисецької сільради Кость Олександрович Кравченко.

Десятки ям, одна крізь одну. І ось тепер, коли вони розкопані, насамперед кидаються у вічі трупи дітей. Вони вже зітліли. Черепи, кістки перебиті десятками куль. Трупи валяються як попало, і майже на кожному з них можна прочитати звірячу розправу кривавих фашистських катів і їх прихвостнів з зграї Бяліка.

Поруч з однією ямою, де закопано понад 50 розстріляних мешканців міста, є і інша яма. Вона завалена повно трупами. Ті ж сліди злочинів. Тут—діти, жінки, старики. Далі, за якихось десяток кроків, розташований, інший ряд ям, наповнених трупами розстріляних червоноармійців, циган, молдаван…

21 грудня ц.р. був відкритий доступ населення до розкопаних могил з жертвами фашистського терору. Сюди прийшли робітники та ’службовці установ і організацій, населення міста і навколишніх сіл району, близькі й родичі загиблих, щоб засвідчити жахливі сліди злочинів фашистських загарбників.

Вони ходять від ями до ями, щоб розпізнати близьких і знайомих, з якими ще не так давно Ділили радість свого життя. Суворі, заплакані обличчя. Серце стискається від болю, коли проходиш повз трупи немовлят, жінок, стариків. І хочеться на весь голос крикнути: „До кари, до суворої кари кровожерливих каті в I м

Огляд закінчений. Трупи загиблих кладуть у труни з покладеними на них від організацій і установ вінками. Після цього під Звуки жалібного маршу траурна процесія направляється з кладовища до братньої могили,* щоб взяти участь в жалібному мітингу-похороні загиблих.

і Відкриваючи жалібний мітинг похорон жертв фашистського терору, голова районної Ради депутатів трудящих тов. Микитенко сказав:

— Німецькі загарбники хотіли оволодіти нашими багатствами, вогнем і мечем намагались покорити наш волелюбний український народ. Сотні тисяч розстріляних, закатованих, угнаних на каторгу в Німеччину радянських людей — такі жахливі  сліди хазяйнування німців на тимчасово окупованій території Радянського  Союзу. Ці звірі багато лиха наробили і у нашому районі. Ви були свідками масових розстрілів мирних, ні в чому не винних Людей міста і району в Ковалівському яру, на Покровському кладовищі. Це були діти, жінки, старики. І сьогодні, низько схиляючи Голови над останками загиблих, ми клянемось, що помстимося проклятим гітлерівцям за кров, пролиту нашим народом.

Виступав депутат районної Ради тов. Дзема. Вона говорить:

— Прокляті фашисти за безпосередньою участю зрадників Бяліка, Яриша, Кричевцова і їм подібних по-звірячому знищили кращих людей району—передову колгоспницю з В Вільшанки стахановку Грутман . Олену, батька її— колгоспного коваля, Якого живим закопали в яму, депутата  райради Горбіка, голів сільрад Плесецького і В. Салтанівки Кравченка і Чупака. Німецькі кати на руках  у матері Левицької Г. вбили її трьох тижневу дитину, І а потім примусили її з  мертвою дитиною на руках йти півтора кілометра до місця страти, де була розстріляна й сама. Смертю героїв загинули в Кругликівському яру дві комсомолки. В останню хвилину вони вигукнули: „Хай живе радянська влада!“

І Страхітливі злочини німецьких катів перед радянським народом говорить тов. Арсеньєв. — Ворог, збентежений своїми невдачами на східному фронті, зганяє свою дику злобу на жінках, дітях, стариках. Він чинить масові вбивства, руйнує міста і села, Але день від дня все міцніють удари Червоної Армії по ворогу. Наша Армія, керована великим полководцем товаришем Сталіним, примусить всіх гітлерівських мерзотників відповісти своєю чорною кров’ю ‘за пролиту кров радянських людей. Час розплати наближається. Помста і смерть фашистським вбивцям!

У відповідь на злочини фашистських катів,—каже піонерка Алла Мудрак,— ми, учні, зобов’язуємось ще краще вчитись, опановувати військову справу.

У своєму виступі священик церкви св. Миколи Маноровський говорить, що наш народ любить свою батьківщину і «той, хто підняв меч, від меча і загине».

Під звуки жалібного маршу тручи з останками ‘загиблих опускаються в братню могилу.

Близько 3.000 чол. брало участь в цьому жалібному  мітингу-похороні жертв | фашистського терору.

Газета «Радянське життя» № 5, четвер, 23 грудня 1943 року

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.