Чи був голод 1932-1933р.р. голодомором та геноцидом українців?

Спробую коротко написати для тих, хто хоче розібратися, але не має багато часу, щоб вивчати архівні документи.
Часто можна почути, що основною причиною голоду був неврожай. Так, врожай був низьким, однак до цього і більш неврожайні роки не призводили до голоду.
Заперечуючи геноцид, стверджують, що голод у ці роки був не тільки на Україні, а й в декількох областях Росії та на північному Кавказі, що нещадна хлібозаготівля та «закон про п’ять колосків” стосувалися не тільки України, а усієї території СРСР. Це справді так, однак є і ДУЖЕ СУТТЄВІ відмінності, які перетворили голод в Україні на голодомор.

Як тільки за Ющенка були відкриті архіви, перечитала купу літератури та документів (намагалася розібратися сама для себе), і прийшла до висновку, що певні заходи тотально застосовувалися комуністичною владою лише в Україні та на територіях, населених українцями (Кубань):
Саме в Україну була надіслана спеціальна надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з Молотовим. Така ж комісія працювала на Кубані на чолі з Кагановичем. Комісіями розроблялися надзвичайні заходи та репресії для виконання плану хлібозаготівлі .

Норми хлібозаготівлі у ці роки були надзвичайно завищеними ( до 1938 року ця норма поступово була знижена майже вдвічі). Якщо ж господарство не виконувало встановленої норми, то мусило на заміну віддати натур- штраф. А це означало, що у сім’ї відбирали не тільки зерно, а будь-яке продовольство, харчі та насіння. Саме на Україні ось цей натур-штраф набув тотального поширення.
За зрив планів хлібозаготівлі в Україні та на Кубані масово заносили цілі села на «чорну дошку». Після цього село потрапляло у повну блокаду. Заборонялася поставка будь-яких товарів, заборонялася також торгівля між жителями цього села. Зачинялися усі магазини, не постачалися навіть сірники та сіль…
Однак були й ті, хто добре заробив в цей час на дуже специфічній торгівлі. Це – «торгзіни» (торгівля з іноземцями). У цей період системі «торгзінів» дозволили не тільки купувати валюту, яку іноді отримувало населення від родичів-емігрантів, а й скуповувати т.з. «побутове» золото в обмін на товари. За 1932-33р.р. мережа цих магазинів в України виросла в кілька разів(!!!). За 1933 рік «торгзінами» було зібрано у населення майже 45тонн золота та майже 1500 тонн срібла: хрестик до хрестика, обручка до обручки, сережечка до сережечки, від грамма до тонни… 45 т — це лише на кілька тонн менше, ніж річний промисловий видобуток! В обмін на коштовності населення отримувало бони, які можна було згодом обміняти на продукти, у нього ж і відібрані… Іноді від здачі коштовностей до отримання товарів минали місяці.

Саме в Україні офіційно було жорстко обмежене пересування сільського населення. Активно діяли загони НКВС, які перекривали виїзди з окремих сіл, районів чи областей. Чергували на кожній залізничній станції , унеможливлюючи порятунок.
Звичайно, в жодному тогочасному документі не написано — «заморити голодом українців». Але паралельно з постановами та наказами про посилення репресій за невиконання планів хлібозаготівлі, йдуть документи та записки про негативні наслідки українізації, про контрреволюційні бунти українських селян, про зрив колективізації в український селах, про саботаж української влади на місцях і т. д.
Чому ж деякі європейські країни досі не визнали геноцид? Бо вони їли той самий хліб… його відправляли на експорт. Бо за коштовності, виміняні у селян, було закуплено третину усього устаткування для заводів по програмі індустріалізації, закуплено в Європі… Отже, співучасть… І це майже 40 об’єктів типу «Уралмаш» чи «Дніпрогес»!

Не переживала Україна в своїй історії нічого страшнішого, ніж ці два роки … Не можливо навіть уявити …
Той голод досі живе в кожному з нас. Ще довго наша генетична пам’ять не подолає наслідки:
-культ їжі, формування продуктових запасів;
-схильність до накопичення, заощадження «на чорний день»
-зниження народжуваності, страх мати більше одного-двох дітей;
-значне скорочення сільського населення, масове бажання вирватися в місто ;
-страх перед змінами, пасивність , апатія, зневіра.
-втрата цілого пласту культури людини-хлібороба.

Пишу це, бо хочу, щоб пам’ять про той голод була не генетичною, а повністю усвідомленою. Щоб ніхто не ностальгував за радянським союзом, щоб не з’являлися пам’ятники Сталіну, щоб не замовчували і не перекручували факти, як це було за Яника, як це робить МП, комуністи та русофіли. Просто хочу у цей день і в своєму місті нарешті побачити у когось свічку у вікні…

Людмила Шкулькова

 

 

Чи був голод 1932-1933р.р. голодомором та геноцидом українців?: Один комментарий

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.